діти

“Прості речі.

Давно думала, щоб написати цей пост. Нещодавнє обговорення поведінки матусі в магазині (яка кричала на дитину і твердо була впевнена, що це «Не ваша справа») посунуло мене не відкладати написання посту «на потім».

Я хочу розповісти новоприбулим про те, про що більшість канадців нiколи не говорять, тому просто , що для них це настільки зрозуміло, що й говорити про це не варто. Вони навіть не уявляють, що може бути якось інакше. Відразу вибачаюсь, але слів буде багато і все ж-дочитайте пост до кінця-це допоможе вам уникнути великих проблем у майбутньому. Постараюся писати кратко, як зможу.

Перше-найсвятіше-це наші діти:

У Канаді дітей не можна бити. Це закон. Здавалося б-все зрозуміло і ніхто їх бити не збирається Але, ось шльопнути, обсмикнути, дати ременя-адже це іноді потрібно. Та й нерви не витримують! Адже батьки не залізні – у багатьох посттравматичний синдром після жахів, пережитих в Україні, плюс дорога, зміна часових поясів, труднощі з пошуком роботи, брак грошей, затяжний стрес – все зрозуміло, але -НІ! Дітей не можна бити! Це закон!

Ви не можете взяти в руку ремінь, хмиз, рушник-що завгодно! Не смикайте дитину за руку, не треба на нього волати, не принижуйте його гідність – бо це все є форми насильства, яке карається по закону. Ні в магазині, ні в дитсадку, ні вдома. Якщо ви караєте дитину за зачиненими дверима квартири, то рано чи пізно ваші сусіди почують плач та крики та повідомлять у поліцію чи Family Service. До вас приїдуть додому і, якщо ви визунчики, то на перший раз поговорять, а в гіршому викладку -дитину відразу ж заберуть і помістять у чужу сім’ю. І вам доведеться, як мінімум, півроку доводити, що ви-хороши батькi. А дитина ці півроку житиме у чужих людей. Вам це треба? А criminal record Child Abuse – пляма на все життя, що різко обмежує сферу, в якій вам буде дозволено працювати – це вам потрібно? Просто вдих-видих і постарайтеся вирішити проблему іншими методами.

Ви повинні знати, що в Манітобі незаконно залишати дитину вдома саму, якщо вона не досягла 12 років. Моя 7-річна дочка сама вставала вранці, розігрівала сніданок, йшла до школи, а після школи сама ходила в гуртки і робила домашнє завдання. Тобто була собі цілком самостійною і незалежною дитиною. Але -це було не в Канаді! Тут ви не можете залишити дитину без нагляду, навіть на годинку, щоб збігати до магазину. Існують аналоги «продленок», де можна залишити дитину після школи, iснують babysitter (іноді підлітки), яких ви наймаєте, є, зрештою, друзі та сусіди, з якими можна домовитися, але ваша дитина має бути завжди під наглядом. Не забувайте про це, будь ласка.

Наступне, про що я хочу написати – це школа або дитячий садок. У школах України цілком нормальною поведінкою вважалося (принаймні, коли я там вчилася) бігати на перерві, штовхатися, «надати портфелем», смикнути дівчинку за косу, тощо. Тут, у канадських школах така поведінка вважається недопустимою. Якщо ваша дитина «провалить» тест з математики, то ніхто і поворушиться, щоб вам про те сказати. А от якщо ваш хлопчiк легенько штовхне дівчинку – то офіційний лист із школи i виклик до кабінету директора – практично гарантовано.

Ваша дитина приноситиме зі школи величезну кількість паперів-офіційни листи, форми, буклети, оповіщення. Читайте все, щоб не пропустити важливе. Не розслабляйтеся, якщо лист починається зі слів «Ми щасливі, що такий чудовий хлопчик/дівчинка є студентом нашої школи». Як правило, листи тут складаються за принципом сендвіча. Щось приємне на початку листа, опис проблеми-в середині, і підбадьорюючі слова-наприкінці. Звертайте особливу увагу на другий-третій абзац листа – саме там і буде важлива інформація, іноді, буквально, в одному реченні.

Категорично не допустимі дитячі погрози в стилі «Ось мій тато прийде і повбиває вас усіх!» або «Куплю ніж і всіх приріжу». Ми знаємо, що це просто похвальба скривдженої дитини або спосіб захисту в неприємній ситуації. Але цих слів офіційно достатньо для виклику поліції, блокування школи, виключення з навчального закладу. Поговоріть про це з дитиною. Нам же на думку не спадає, що про це треба говорити, а канадцям на думку не спадає, що нам на думку не спадає, ну і так далі…

Як одягати дитину до школи? Знайдіть кілька хвилин вранці та вийдіть на зупинку шкільного автобуса. Подивіться на місцевих дітей. Ми свого сина одягали у строгий костюм і я переживала, чи потрібна краватка. Приблизно через тиждень нам зателефонували зі школи та попросили знайти для сина старi, потерні джинси та простеньку футболочку, замість сорочки. Через те, що він був «надто добре» одягнений, у нього виникали проблеми з однокласниками. Я реально терла нові джинси об асфальт, щоб їх «состарити». І не треба купувати жодних букетів на перше вересня, день народження вчителя або випускний (можете уточнити в школі, про всяк випадок)

За законом є п’ять речей, які ви забов’язані забезпечити своїй дитині. Це-дах над головою, харчування, одяг (відповідний сезону), освіта та необхідне лікування. Я хочу зупинитись саме на останньому пункті. Знаю історію про одну китайську матусю, яка побачивши яку лошадину дозу антибіотиків виписав лікар її грудному немовляті (а мама була прихильницею гомеопатичної традиційної китайської медицини), тут же в кабінеті лікаря заявила, що труїти свою дитину не буде. Лікар вийшов із кабінету і викликав поліцію. Дитину зразу же забрали вiдь батькiв, а мама пішла по колах пекла, доводячи, що не намагалася вбити своє немовля ненаданням медичноi допомоги. Ця історія закінчилася добре – через декілька місяців мама отримала дитину назад і більше з лікарями не сперечалася. Завжди кивала головою, брала рецепт і старанно купувала ліки. Чи давала вона їх своїй дитині не знаю, але правил гри більше не порушувала.

Майте на увазі, що немає нічого поганого в тому, що ви, отримавши від лікаря рецепт, запитаете його, а чи немає дешевшого аналога цих ліків. Ваш код на знижку “newcamer”. Це пароль, який вас виручатиме у перші рік-два. Проблеми з англійською, складнощі з лендлордом, непорозуміння в школі тощо. Не соромтеся сказати, що ви-ньюкамери і хотіли б щось уточнити. До цього тут ставляться з розумінням та терпінням. Канадці, взагалі-фантастично терпеливi (про це-пізніше).

Щодо лікарів, то я іноді підозрюю, що багато з них є співвласниками аптек і завжди намагаються виписати найдорожчі ліки. Тим більше, що вони знають, що більшість канадців мають додаткову страховку, яка покриває від 80 до 100 відсотків вартості ліків. Пацієнту може бути «взагалі пофіг» скільки воно коштує. І лікар виписує щось дуже дороге і відразу на три місяці (наш особистий рекорд-тюбик крему від підліткових прищів за 180 дол). А вже за три-чотири дні може з’ясуватися, що ліки не працюють або дають «побічку». І лікар вам випише інше і також на три місяці. В аптеці ви можете попросити, щоб вам видали тільки на один місяць, а решту візьмете пізніше, якщо вам потрібно. Ваш фармацевт в аптеці зобов’язан пояснити як приймати ліки, повинен видати роздруковану інструкцію, саме з ним ви будете обговорювти можливі side effects і т.п. Це не просто продавець в аптечному кіоску, а фахівець з університетською освітою, так що мати грамотного фармацевта не менш важливо, ніж грамотного лікаря. До речі, у лікаря ще можна запитати, а чи немає безкоштовного зразка потрібних вам ліків. Іноді ви можете це отримати. Але в лікаря, а не в аптекаря!

Мені є ще що сказати про систему охорони здоров’я (ваші права та обов’язки пацієнта), про систему освіти, про пошук работи, про правила водіння та поведінки. Я не дуже впевнена, чи то вам потрібно… Якщо ви вважаєте, що такі пости не є марними-просто поставте Like . Якщо буде хоча б 30 лайків-я продовжу подібні пости. Домовилися?

І, будь ласка, вибачте за помилки-не часто мені доводиться писати українською

Хай щастить!”