“Що давати дитині на ланч – це питання життя та смерті. І ось я зараз а ні на хвилиночку не пожартувала! Іноді це справді питання життя та смерті. Школи в Канаді бувають невеликі, великі та дуже великі. Якщо у вашій школі майже тисяча учнів, то завжди є ймовірність того, що у одного-двох студентів виявиться алергія на горіхи. І це не той випадок, коли почухався, прийняв таблетку — і все пройшло. Алергія буває такою, що дитина, яка ледь відкусила шматочок шоколадного батончика з горішками, почне задихатися і ризикує померти протягом 15-20 хвилин. Якщо у школі є такий учень, то вас попросять ніколи і нічого з горіхами до школи не приносити. І, будь ласка, дотримуйтесь цього правила. Забудьте про бутерброди з арахісовим маслом, шоколадки з мигдалем і granola bars з лісовими горішками.
У більшості шкіл є мікрохвильові печі і дитина може підігріти їжу. Але, по-перше, їх (печей, а не дітей), як правило, мало (2-3 на всю школу) і дитині доведеться половину обіднього часу провести в черзі до мікроволновки.По-друге, у цих печках увесь час щось вибухає і розбризкується, поширюючи навколо їдкий запах екзотичних прянощів. У третіх-апарати ці періодично горять, бо хтось сунув щось прямо у фользі або на блюдечку з металевою полосочкою Але, як правило, школа за цим стежить і до справжньої пожежі справа, слава Богу, не доходить.
Набагато простіше обходитися холодними закусками. Канадські діти часто носять готові наборчики для ланчу, які купуються батьками у любому великому магазині. Такий набір включає в себе кілька крекерів, шматочки ковбаси, сиру і якийсь підозрілий соус. Виглядає непогано, але на смак … Батьки, спробуйте це самі з’їсти хоч раз, перш ніж змушувати дитину.
Я робила своїм дітям бутерброди з м’ясом та овочами, клала пакетик з морквою, яблуко або банан та маленьку одноразову коробочку із соком (200 мл). Іноді печиво на перекус. Будь ласка, ніколи не кладіть дитині на ланч рибу. Ні у вигляді салатів, ні у вигляді бутербродів, ні у вигляді смаженої хрусткої скибочки. Риба пахне, і не всі люблять цей запах. До речи, на роботу теж неприйнято приносити рибні страви на обід. Майте на увазі, що наши наші традиційні страви, для канадців міцно смердять часником, а запах салату Олів’є для багатьох майже непереносний. Хоча один мій колега, який приїхав з Ірану, цей салат дуже любив. Але – ніякої свинячої ковбаси, тільки курочка. Поважаємо почуття мусульман. Всіх поважайте-і вас будуть поважати.
Всю їжу для дитини ви складаєте у спеціальну сумочку для ланчу, яку можна придбати майже у будь-якому супермаркеті. Дорослі носять такі термосумки з ланчем на роботу. Колор, дизайн, ціна-якi захочете. Вибір за вами.
Трохи ще добавлю про ланч. Що таке ланч взагалі? Адже ми говоримо про прості речі, правда? Куди ж проще — ланч, який ви маете кожного дня. Я, щиро кажучи, до приїзду в Канаду ніяк не могла зрозуміти, що таке ланч. У улюблених мною детективах Агати Крісті слово це перекладали як «пізній сніданок» або «другий сніданок». Це був якийсь туповатийпереклад, правду кажучи. Ланч – це час обіду. Перерва на обiд. Таке на дверях магазину треба писати «Ланч с 13 до 14». Якправило, на більшості підприємств, на цю справу виділяється 30 хвилин і, на жаль, час цей робочим не вважається і, відповідно, не оплачується (на відміну від двох 15-хвилинних перерв). Рiзнi фирми мають трохи рiзнi правила — десь, я чула, тiльки одна перерва оплачуется. Та вам вже на робочому мiстi пояснють.
У чому різниця між supper та dinner? Перше ви будете їсти кожен день, а друге – у свята та вихідні. Мається на увазі, що supper – це звичайна вечеря, яку ви можете з’їсти на самоті, а dinner – це парадна вечеря, що передбачає наявність гостей. Ще існує brunch – це щось між сніданком та обідом. Проходить часто уякомусь кафе, як правило з приятелем або з подружкою. Є, звичайно, ще діловий ланч-но це вже зовсім інша історія.
Якщо ви все це і без мене знали, то, вибачте, що забрала у вас час.
Повернемося до школи. У різних школах час ланчу може дещо відрізнятися. Це залежить від того, чи школа накривае вже готові ланчі, чи є в школі кафетерій, чи приватна i т. п. Але я думаю, що 30 хвилин — це мінімальний час. Правда, у старших класах ви можете побачити студента, який жує на ходу, перебігаючи з одного кабінету в інший, розташований де-небудь в іншому крилі будінка. Про студентів університетів і коледжів я, взагалі, мовчу … Як говорив ослик Іа – «Душераздирающее зрелище». Студенту, як правило, поїсти ніколи. Багато висших навчальних закладів дозволяють їсти навіть під час лекції. Ви запросто можете побачите студентів, що сидять на підлозі в коридорі, з пластиковими коробочками з їжею, в руках. Ті, хто обідає в кафетерії-везунчики, які зараз мають «вікно» між лекціями. Студенти, що жують у класах, коридорах, ліфтах і на парковці — це нормально, до цього звикаєш швидко. Багато людей їдять під час руху за кермом. Якщо це якийсь гамбургер чи чашка з кавою, то мене особисто це не шокує. Але одного разу мені довелося бути пасажиром у машині, яку вела дівчина, яка не встигла вдома поснідати. Пластівці з молоком на швiдкистi 90 км/ч мене вразили! Втім, потім вона почала підстригати пазурі своєму пуделю, якiй того манікюру, взагалi,не бажав. Ось коли її незвичайний сніданок здався мені дитячим лепетом!
Повернемося до школи. Перше, з чим багато хто з вас зіткнеться – це те, що вашу дитину (наприклад, учня 5 класу) можуть відправити клас у 3-й, наприклад. Не панікуйте, нічого страшного не сталося. Швидше за все, через місяць-другий, його переведуть у 4, ще через місяць-у 5, а там, можливо, що й у 6-й клас. Ваших дітей вчителі не знають, рівень їх знань не визначений, розміщують відповідно до віку. А потім уже дивляться на знання. У нас так і було. Не сумнівайтеся у своїх діточках — зазвичай, місцеві програми навчання за рівнем трохи нижче, ніж в Україні. Так менi показалось…Просто тут більше приділяють уваги поведінці, ніж знанням, на мою думку. Але все залежить від школи і є навчальні заклади з високими вимогами до своїх учнів. Втім, особисто мені, це тільки розповідали. Наш досвід канадської середньої школи можна було описати одним вигуком :«Дорогі мами, що переживають за вiдмiтки свого чада-ваш жах закінчився!» Не треба бiльше ночей не спати над домашкою! Просто тому, що, як правило, всім глибоко начхати на вiдмiткиі ніхто ніколи не стане змушувати вашу дитину вчиться. АЛЕ! Тільки у начальнiй та середній школі. А ось у High School – це зовсім інший підхід. Там навантаження вже значно серйозніше, але на вiдмiтки знову таки ніхто не звертає уваги (крiм самоi дитини та батькiв, якщо iм не байдуже). Тому що працює принцип “здав-не здав”-отримав кредит чи ні. А потім з усіма цими кредитами дитина, яку ніхто й ніколи не змушував навчатися, вступає до Університету — і починається кошмар, бо там треба трудитися, вчитися, зубрити, а iнколи i ночей не спати, щоб отримати А чи А+. Навіщо треба мати добрі вiдмiтки у старших классах i университетi? Тут потрібен окремий пост, і я спробую його написати. Але не сьогодні…На сьогодні досить…Всiм дякую. Нехай щастить!”
