“Доброго дня.
Сьогодні спробуємо обговорити деякі моменти інтерв’ю для отримання роботи. Чесно кажучи, мені здається, що спочатку було б природнішим поговорити про резюме, але більшість народу проголосували саме за Job Interview. Тож це і стане нашою темою.
Job Interview – частина перша.
Кожна фірма дотримується власного протоколу проведення інтерв’ю, проте, я думаю, що усi інтерв’ю можна розділити на двi великі групи- технічні (професійні) і поведінкові (психологічні). Хоча допускається і змішаний тип. На змішаних інтерв’ю сидітиме, як мінімум, дві людини: одна спеціаліст з вашого профілю, а друга – представник HR, який і ставитиме поведінкові (вони ж психологічні чи ситуаційні) питання.
Напевно, перш ніж розпочинати обговорення, я маю попередити, що цiй пост навряд чи стане в нагоді молодим, енергійним, просунутим, особливо, якщо вони мають досвід роботи в Європейських країнах. Думаю, що основні принципи Job Interview (я далі просто писатиму «Інтерв’ю», гаразд?) у всіх країнах приблизно однакові. Хоча, хто знає, ось тут народ фотографії до резюме прикріплює … Боюся, що у відділі кадрів, отримавши таке резюме, мабудь що, непритомніють. Це ж категорично проти правил! Може, і з простим інтерв’ю все не так просто?
Другий випадок, коли не варто напружуватись читанням цього посту, це коли вас за ручку приводять на вже готове робоче місце. Ну, мало чи шо, раптом у вас дядько – власник фірми і йому просто в крайпотрібний робiтник на менеджерську позицію. Причому бажано без знання англійської.
Решта, я сподіваюся, знайдуть тут щось для себе корисне.
Ваша підготовка до інтерв’ю розпочнеться з телефонного дзвінка або електронного листа, у якому вас запросять на інтерв’ю. Емаил- оптимальний варіант, то му що відразу становится зрозуміло коли, куди і до кого треба йти. А ось з телефонним дзвінком дещо складніше… Можливо, ви вже кілька тижнів розсилаєте свої резюме в різні контори. Перша порада – заведіть блокнот або екселівську таблицю та записуйте – коли, куди і на яку позицію ви подавалися. Якщо з кимось розмовляли особисто або по телефону – обов’язково записуйте імена. А то варіант «Мені тут дівчина одна сказала … ну, блондинка така …» звучить, м’яко кажучи, не професійно.
Зберігайте опис позицій, на які подавалися. Оголошення з’являються і зникають, а потім піди згадай, що саме вони там писали.
Зберігайте опис позицій, на які подавалися. Оголошення з’являються і зникають, а потім піди згадай, що саме вони там писали.
Чому я говорю не про позицiю а про позиції ( у множині)? Тому що, вам повинно дуже пощастити, щоб ви подали одне резюме і воно відразу «спрацювало». Це не неможливо, я знаю людей, які саме так і знайшли роботу. Але це скоріше виняток із правила. Правило ж звучить приблизно так: «Лише одне із 20 резюме приводить до інтерв’ю. Тільки одне інтерв’ю із п’яти приводить до отримання роботи». Цього правила ви ніде не знайдете, бо я його сама вигадала, але цю статистику мені назвали канадські друзі.
Звичайно, зараз дещо інша ситуація (ви це частенько чутимете у вигляді фрази «Такого ще не було»). Такого ще не було, щоб стільки людей одразу приїхало з України. Такого ще не було, щоб українська ком’юніті так дружно допомагала новоприбулим. Такого ще не було, щоб комусь оплачували переліт, проживання та харчування. Такого ще не було, щоб відкривали позиції спеціально для новоприбулих і багато чого – іншого. Можливо й було, але не на нашій пам’яті. Тобто, зрозумIйте, що ви всі у дещо привілейованому становищі, щодо тих, хто прибув раніше. І ви зіткнетеся і з негативним моментом. Дехто – хто відмовить вам у допомозі, просто тому, що: «Нам так ніхто не допомагав. Чому ми повинні?». Будь ласка, не ображайтесь, а просто намагайтеся зрозуміти цих людей і бережіть свої нерви. У нас тут не завжди медом намазано.
Якщо вам допомогли знайти роботу – я за вас рада. Якщо не допомогли – пробиваємось самі!
Якщо вам допомогли знайти роботу – я за вас рада. Якщо не допомогли – пробиваємось самі!
Отже, вам зателефонували. Ви не заплуталися у своїх записах та розібралися про яку кампанiю i яку позицію з вами балакають . Ви запитали (і записали) ім’я того, хто дзвонив. Ви уточнили де, куди, коли . Ви подякували (якщо був електронний лист, то відправили ввічливе підтвердження, що будете раді зустрічі, яка відбудеться (дата інтерв’ю)).
Зазвичай, для підготовки у вас буде кілька днів. Іноді – цілий тиждень, але, швидше за все, дні три-чотири. Не бійтеся, ніхто не скаже “Приходьте завтра”. Теоретично, таке можливо, якщо роботодавець просто вирішив з вами познайомиться, тому що вже фактично вирішив, що вас бере і інтерв’ю — чиста умовність. Незалежно від того, скільки часу у вас, ще до інтерв’ю вам необхідно вирішити кілька питань. Перше – з’ясуйте як і куди вам треба буде доїхати. Зважайте на той факт, що на інтерв’ю прийнято приходити за 15 хв до призначеного часу. Якщо є машина – можете навіть проїхатися ввечері, подивитися на будинок, пошукати паркування. Запамьятайте скiльки часу вам потрiбно на дорогу (потім зробите поправку на годину пік або ремонтні роботи, якщо такi є). Якщо машини немає – Navigo вам на допомогу. Я вже писала про сайт, який допомагає вам планувати подорож на міському транспорті.
Наступне питання «Що вдягнути»? Це не лише одвічна жіноча проблема. Це частина ритуалу під назвою «хочу отримати роботу». Наші люди зазвичай одягаються на інтерв’ю, як на весілля. Парадний костюм, жилет, краватка, нашi пані-красунi— у вечірній сукні та у золоті з голови до ніг, які, до речі, на Лабутенах. А в деякі організації (наприклад, в медичну лабораторію) у цих лабутенах можуть просто не впустити. Safety first! Тобто існує дрес-код, якого потрібно дотримуватися. У лабораторію слід одягати штани, а не спідницю. Взуття має бути закрите (ніяких босоніжок). Каблук низький, стійкий. Це – правила техніки безпеки. Звичайно, інтерв’ю будуть проводити не в самій лабораторії, а в офісі. Туди можна й у спідниці. Але якщо ви одразу продемонструєте, що знаєте правила і готові їм слідувати – то це великий плюс, який ви заробите, ще й «Здрасьте» не сказавши.
Для чоловіків, як правило, піджак я б рекомендувала. Краватка … для простого робітника заводу виглядатиме зухвало, а ось для менеджера середньої планки – саме те. Сорочка краще однотонна. Причому, чим вища позиція, тiм світліша сорочка. Виняток – співробітники банку. У деяких банках біла випрасувана сорочка – просто робоча уніформа незалежно від посади.
Прикраси для жінок. Знову – питання безпеки. Ці ланцюжки, браслети, кільця завжди за щось чіпляються, створюючи аварійну ситуацію. Якщо ви працюєте з людьми (наприклад, доглядаєте дітей або літніх людей) або де-небудь на кухні, в ресторані, то руки мити доведеться сто п’ятдесят разів на день. Кільця при цьому бажано знімати … потім одягати … потім забула, втратила, засмутилася … Загалом, то краще в гості вбиратися, ніж на роботу.
Є, звісно, і винятки. Якщо ви власник заповітного кільця інженера або, хоча б, технолога, то на інтерв’ю це кільце має бути одягнене обов’язково. Як його правильно носити – ви, звичайно, знаєте:) Втім, ви, найімовірніше, подібні пости не читаєте.
Є, звісно, і винятки. Якщо ви власник заповітного кільця інженера або, хоча б, технолога, то на інтерв’ю це кільце має бути одягнене обов’язково. Як його правильно носити – ви, звичайно, знаєте:) Втім, ви, найімовірніше, подібні пости не читаєте.
А ті, кому раптом, стало цікаво, що це за кільця такі — поставте плюсик у коментах. Правило те саме, що і під першим постом – буде 30 плюсів – почну писати пост «Як стати інженером у Канаді»
Далі, коли ви вирішили собі питання транспорту та одягу, починається безпосередньо підготовка до самого інтерв’ю. Я не рекомендую приходити на інтерв’ю с порожніми руками. Якась недорога папочка, в якій лежить копія резюме, чистий аркуш паперу та ручка (раптом, потрібно буде щось записати?). Якщо немає папочки, то вiзьмить хоч просто прозорий файлик с резюме, на крайній випадок. По-перше, видно, що ви готувалися, по-друге, є чим руки зайняти, а то будете їх у кишені заштовхувати від хвилювання. Сумочка чи портфель також «працюють». Пляшечку з водою туди покладіть, перед інтерв’ю зробіть кілька ковтків. Вам, можливо, доведеться багато говорити, горло від хвилювання сохне, не просити ж у них склянку води. Ну, серветка там якась, носик витерти. Духи – за борт! Багато робочих місць, особливо будь-які медичні, мають суворі правила, що забороняють різкі запахи. Якими б приємними вони нам не здавались. Навіть дезодорант краще використовувати без запаху.
Я говорю про реальне інтерв’ю — віч-на-віч. Однак, пандемія вносить зміни і багато інтерв’ю зараз проводяться в режимі он-лайн з використанням зуму, тимс або скайпу. Пляшечка або склянка з водою вам і там не завадять. Нехай поряд стоять. Якщо при інтерв’ю за допомогою комп’ютера вам не видно особи співрозмовника (може бути просто аватарка), то рекомендую поставити поряд з монітором фотографію друга або невелике дзеркало і говорити, дивлячись у власне відображення. Йдеться більш природно. Не забуваймо іноді собі посміхатися. Голос стає добрішим і розслабленішим. Люди це відчують, навидь якщо вас не бачать, повірте мені.
Ще раз нагадую, я не специалист з HR. Я не професіонал з підготовки до інтерв’ю для прийому на роботу. Мої поради – мій особистий досвід, не більше. Професiонали знають ще більше трюків.
Про професіоналів. Якщо ви плануєте продовжити свою професійну кар’єру в Канаді, то у вашій папочцi, звичайно, мають лежати: диплом, професійні сертифікати, будь-які інші документи, що підтверджують вашу кваліфікацію. Непогано мати фотку з вашої колишньої роботи. Типу, а це я на своєму робочому місці. Або — а це наш дружний колектив, у якому я працював останні п’ять (десять, п’ятнадцять) років. Обережно — фотографії з корпоративів не показуем
Про професіоналів. Якщо ви плануєте продовжити свою професійну кар’єру в Канаді, то у вашій папочцi, звичайно, мають лежати: диплом, професійні сертифікати, будь-які інші документи, що підтверджують вашу кваліфікацію. Непогано мати фотку з вашої колишньої роботи. Типу, а це я на своєму робочому місці. Або — а це наш дружний колектив, у якому я працював останні п’ять (десять, п’ятнадцять) років. Обережно — фотографії з корпоративів не показуем
Усі документи мають бути перекладені англійською. Якщо є нотаріально завірені копії – чудово! Нема – самі переведіть. Канадці, здебільшого, українською не читають. До диплому дуже бажано мати виписку прослуханих курсів із зазначенням годин по кожному вивченому предмету. Якщо є підтвердження вашого диплома канадською організацією – візьміть обов’язково. Ще раз повторю виразно – мають бути й оригінали та копії (або переклади).
Ось ще до питання про професіоналізм. Для роботи з дітьми, літніми людьми, в ресторанах тощо часто потрібний First Aid сертифікат (це вказується в оголошенні про роботу, як правило). У більшості випадків вас можуть взяти на роботу і без цього сертифіката, якщо ви заявите про свою готовність цей сертифікат отримати. Більше того, роботодавець сам сплатить цей курс. Але, з іншого боку, це одно-дводенний курс (залежно від необхідного рівня), який можна отримати в кількох організаціях міста. Курс коштує від 50 до 120 дол, приблизно (знову ж таки, залежно від рівня). Докладніше можна подивитися тут:
Це не реклама, а просто інформація. Я особисто, недавно обновлювала свій сертифікат (він дійсний три роки) у зовсім іншій організації.
Я просто до чого це? Якщо у вас є вільний час, хоча б середній рівень англійської і трохи вільних грошей, то чим вдома сидіти, може варто отримати сертифікат, який вам нагоді при прийомі на роботу?
Тепер, коли ви зібрали всі документи, починаємо підготовку до самого інтерв’ю.
Ось, чесно кажучи, не знаю, чи можна запитати у людини, яка запрошує вас на інтерв’ю про те, якого плану буде інтерв’ю Professional чи Behavioural? Краще готуватися і до того, і до іншого.
Взагалі, коли я тільки-но починала пошук своєї першої роботи в Канаді, то звернулася в одну контору, яка голосно оголошувала про те, що допомагає всім новоприбулим влаштуватися на роботу. Після кількох хвилин спілкування мені було запропоновано пройти 5-місячні курси з написання резюме та проходження інтерв’ю. П’ять місяців, повний робочий день! Я не скористалася їхніми послугами, тому що вони не змогли відповісти на найпростіше питання «А хто годуватиме моїх дітей весь цей час?»
Ось, чесно кажучи, не знаю, чи можна запитати у людини, яка запрошує вас на інтерв’ю про те, якого плану буде інтерв’ю Professional чи Behavioural? Краще готуватися і до того, і до іншого.
Взагалі, коли я тільки-но починала пошук своєї першої роботи в Канаді, то звернулася в одну контору, яка голосно оголошувала про те, що допомагає всім новоприбулим влаштуватися на роботу. Після кількох хвилин спілкування мені було запропоновано пройти 5-місячні курси з написання резюме та проходження інтерв’ю. П’ять місяців, повний робочий день! Я не скористалася їхніми послугами, тому що вони не змогли відповісти на найпростіше питання «А хто годуватиме моїх дітей весь цей час?»
Це я знову до чого? Так, до того, що тема – безмежна! Запитань – нескінченна безліч. Відповідей – удвічі більше (на кожне питання, як мінімум, буде дві протилежні відповіді).
Ми не лізтимемо у всі ці глубини. Ми спробуємо говорити про прості речі. Просто, коли готуетесь до інтерв’ю, подивіться в інтернеті, почитайте поради, ну, типу «10 найпопулярніших питань», «20 найпоширеніших помилок», «30 хвилин інтерв’ю-це нормально», ну і всяку таку нісенітницю…Я б особисто далі 10 питань, дивитися не стала б
А ось про самі питання — у наступному пості.”
Ми не лізтимемо у всі ці глубини. Ми спробуємо говорити про прості речі. Просто, коли готуетесь до інтерв’ю, подивіться в інтернеті, почитайте поради, ну, типу «10 найпопулярніших питань», «20 найпоширеніших помилок», «30 хвилин інтерв’ю-це нормально», ну і всяку таку нісенітницю…Я б особисто далі 10 питань, дивитися не стала б
А ось про самі питання — у наступному пості.”
